То справжній раб, який ретельно, день-у-день
Свої кайдани доглядає. Від іржі
Їх береже. Мастило роздобувши,
Їх змащує, і вперто полірує, щоб сяяли,
Щоб бачили усі - ось гарний, вправний раб!
Та ні ж бо, ні! Кайдани хай згниють,
Зіржавіють, розсиплються на порох!
Бо взуто в них тебе чужим ворожим чином,
Бо народився вільним ти, і має стати сил
Зубами, якщо треба, згризти те залізо!
Щоб вільним бути, не рабом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2023
автор: Лісник