До Дня вишиванки

Вночі  
жінка    з  міста  Лева
зірвалась  
на  рівні  ноги.  
Її  
розбудили  реви
повітряної  тривоги.  
За  мить
Вухо  вчуло  вибух
І  те,
як  хтось  шиби  оре.
Гойднуло  жінку,  
як  рибу
У  шторм  п’ятибальний  
море.  
Втекла  в  коридор,  
матрацик  
Між  стін  на  паркет    
поклала.  
Кривлялись  
вогні-паяци  –  
Накрилася  
одіялом.  
- Рятуй  Україну,  
Боже,  
Й  мене,  та  усіх  
із  роду.
Здурів  остаточно,  
схоже,
Близький  наш  сусід  
зі  сходу,  -  
Кинджали  туги    
пускала,
Будила  ними    
ковчеги.  
Хрести,  склавши  пальці,
клала  –  
Від  зла  й  біди  
обереги.
А  потім  заснула  –  
міцно.  
Збудив  телефон  –  
калатав.
Злетіла  у  день  
космічно.  
Згадала:  
«Сьогодні  свято  –  
Духовне,  
день  вишиванки.
Вбрання  це,  
як  і  бандури,  -  
Це  наші  
духовні  танки
yа  полі  боїв    
культури.  
Сорочку,  
яку  розшила,
Вдягла,  
губи  вкрила  блиском
І  гордо  
у  день  ступила.
Їй  небо  
вклонилось  низько.    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)