Вночі
жінка з міста Лева
зірвалась
на рівні ноги.
Її
розбудили реви
повітряної тривоги.
За мить
Вухо вчуло вибух
І те,
як хтось шиби оре.
Гойднуло жінку,
як рибу
У шторм п’ятибальний
море.
Втекла в коридор,
матрацик
Між стін на паркет
поклала.
Кривлялись
вогні-паяци –
Накрилася
одіялом.
- Рятуй Україну,
Боже,
Й мене, та усіх
із роду.
Здурів остаточно,
схоже,
Близький наш сусід
зі сходу, -
Кинджали туги
пускала,
Будила ними
ковчеги.
Хрести, склавши пальці,
клала –
Від зла й біди
обереги.
А потім заснула –
міцно.
Збудив телефон –
калатав.
Злетіла у день
космічно.
Згадала:
«Сьогодні свято –
Духовне,
день вишиванки.
Вбрання це,
як і бандури, -
Це наші
духовні танки
yа полі боїв
культури.
Сорочку,
яку розшила,
Вдягла,
губи вкрила блиском
І гордо
у день ступила.
Їй небо
вклонилось низько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)