Хочу від смутку, відірватись на мить,
В келих наллю виноградного вина,
Ледь пригублю, враз під серцем защемить,
Скільки смертей, болі завдала війна!
У надвечір’я торкнусь тоненьких струн,
З гітари чую - звуки чарівливі,
Мої думки, як світла зоряна юнь,
В веснянім вирії, дні були щасливі.
А часом час, неначе море в штилі,
То блиск поверхні в лазуровім цвіті,
Тож несли ніжність й тепло тихі хвилі,
А бризки крапель, ніби квіти в суцвітті.
Вмить сповила швидка мажорна радість,
Виклик емоцій, серденько тріпоче,
Сповна сп’янила, весняна реальність,
Моя ж душа уже співати хоче.
У надвечір’я торкнусь тоненьких струн,
Літа - літа, чому швидко минають?
Чомусь я вкотре, весну згадаю й юнь,
Вони мене писати надихають.
.
Нехай гітара, майже щодня звучить,
На якийсь час, щасливу мить продовжить...
05.05.2023р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2023
автор: Ніна Незламна