не мерзне не горить не зачіпає
ні сепія туги ні даль барвиста
за полумʼяно-жовтим небокраєм
мʼяким як піна із-під рук баристи
.................................(вистріл!)
в картелі обездушених машин
що сиплють заготовками шаблонів
і сам стаєш смертельно-неживим
піщаним пазлом в сірому бетоні
................................(тонем...)
в деструкцію тікати навпрямки
так хочеться від цього каравану
подалі щоб зробитись нестійким
й розщепленим як атоми урану
...................................(рано!)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983697
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2023
автор: К0ВАЛЬ