заблукати серед окликів
як серед головітих дерев
монохромного лісу пам'яти
грати у хованки з зеброю
ніби з мультфільму про їжачка
що насправді не зебра
і ти не їжак
і це не туман..
ступати по клавіатурі
забутого піаніно
ріжуче
наповнювати звуком
тріском
необачної присутності
покинутого будинку
замінованих сподівань
ноти розбиваються
кривавими кляксами
хрипкого голосу
вицапарапоного
кістлявими пальцями
всеохочих
зомбі
поза змістом
осяжності
відпустити не
жгут що тріщить
і ти по ньому
переходиш
невигадану прірву
надто не вигаданої
реальності
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2023
автор: мелодія сонця