А Я ПИШУ ПРО ТЕ, ЩО ТАК БОЛИТЬ

А  Я  ПИШУ  ПРО  ТЕ,  ЩО  ТАК  БОЛИТЬ

А  я  пишу́  про  те,  що  так  болить,
Хоча  не  всі…  не  всі  це  розуміють,
Та  й  довело́ся  сліз  багато  лить…
Немов  зерно,  ординці  міни  сіють.

І  те,  що  так  взяло́ся  нас  боліть,
Рядочками  на  аркуші  лягає,
Доводиться  з  цим  жити  і  терпіть…
Життя  щоднини  вбивця  забирає.

Це  рана,  що  ятри́ться  з  кожним  днем,
І  біль  нестерпний  всюди  роздається.
Та  чи  колись  затягнеться  рубцем
Чи  ще  сильніше  всюди  роз’ятри́ться?

Немов  перо  я  вмокую  у  кров,
Яка  тече  з  роз’я́треної  рани,
Болить,  пече,  але  жива  любов
До  неньки,  яку  знищують  тирани.

Писати  дуже  важко  про  таке,
На  аркуші  думки́  всі  виливати,
Болить  найбільше  за  життя  людське,
Яке  убивцям  легко  забирати.

А  я  пишу́  про  те,  що  так  болить,
Пишу́  щодня,  вмиваюся  сльозами,
Від  болю  серце  рветься,  стугонить…
Невже  ми  вмиті  вічними  гріхами?

20.05.2023  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,  2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983796
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР