Прожийте так,
щоб бу́ло що згадати,
Не тільки біль,
гризоту й суєту,
Прожийте так,
щоб внукам передати
Науку - ЖИТИ
і долати гіркоту.
Буденності, самотності,
розпуки,
Коли здається,
що усе не так,
Не опускати
від безвихідності руки
І справжнього життя
відчути смак.
В його безмежно-розмаїтих
барвах
У безлічі відкритих
нам доріг,
У радісних душі
і тілу справах,
Щоб відшукати
справжній Оберіг.
Який зігріє, захистить
й на ноги
Зведе, коли
уже немає сил,
Розвіє давні,
приспані тривоги
Й дасть віру
не складати крил.
Це може бути,
що завгодно,
Матеріальне
і неося́жне,
Від нього те́пло буде
(це природньо),
Бо хто, що сіє,
те й собі пожне...
Мій Оберіг -
моє село,
Його не покидав
і не покину.
Й куди б мене
життя не завело,
Вертатимусь в
Улашківську долину.
20.05.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2023
автор: Олекса Терен