[i]« Не треба думати мізерно,
Безсмертя є ще де-не-де...
Хтось, перевіяний як зерно,
У ґрунт поезії впаде...»[/i]
Ліна
***
А поки йде війна, життя триває
і сіячі ціною душ і тіл
оберігають
поле урожаю,
де половіють пирії й кукіль.
***
А критика не утинає крила,
а навпаки – доточує чужі,
аби летіли...
з усієї сили
оволодіти мовою душі.
***
А от сатира діє не усюди,
та допікає іноді на мить
і вірять люди
у велике чудо,
яке лікує лікар Айболить.
***
А є іще потреба авторам,
ораторам етеру і дебатів
не по губ[b][i]ам[/i],[/b]
а по губ[b][i]ах[/i][/b], затям,
уроки логопедії давати.
***
А як узяти рота на замок,
то у поета репне голова,
та на зубок
освоїмо урок –
нема думок, то зайві і слова.
***
А знакова поезія ще є,
але немає ні великих літер,
ні ком... усе своє
у кутюр’є –
полова моди, кинута на вітер.
[b][i]Післямова[/i][/b]
А декому із бомбою дійшло,
що їхня віра їх перемагає.
Язик – це помело,
йому на зло
культура мови землю засіває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2023
автор: I.Teрен