Депресняком з дитинства чомусь годували,
Цінності хибні щодня нам внушали.
Рабів, рабів готували,
Служити, прислужувати нас так привчали.
Емоції наші й ефір відбирали,
До соціуму мнимого так готували.
Коробочки та площина,
Так, ми такі - це не наша вина.
Себе ми не знаєм,
Не довіряєм,
Мов попугаї ми все повторяєм.
Раз в тиждень щасливі,
Тиждень на рік,
Депресняк ж круглий рік.
Все не цікаво, часу нема,
Дійсність страшна.
Ключик до щастя ж в кожного є,
Соціум лісом, без нього все є.
Магія всюди, думки відключи,
Дій і твори.
[b]Сірі хмари (хайку)[/b]
Знову світ бурлить.
Депресняк заливає.
Туга гуляє.
[b]Серые тучи [/b]
Снова мир бурлит.
Депресняк заливает.
Тоска гуляет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2023
автор: oreol