Вже травневий дощ гойдає на вітрі,
Органзу, що застеляє небеса.
І малює живопис у палітрі
Та струменить по склу ця срібла краса.
А гроза суне темною стіною
І зволожує знекровлені грунти.
Дивну мелодію ширить струною,
Єднає холодні і теплі фронти.
Ось віє дивовижна прохолода,
Хмари зачинили небо на замки.
Чудним оксамитом вкрилась природа,
Біжать у синю даль сріблясті струмки.
Струменіє у небі блискавиця,
Торкається натомленої душі.
І мчить на колісниці громовиця,
Поет впродяковує свої вірші.
Ми очікуємо якогось дива,
У лампі ледь-ледь тьмяніє сірий гніт.
Тривожить наші серця сильна злива,
А диво - загадковий і чудний світ.
©: Віктор Варварич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2023
автор: Віктор Варварич