Весну я споглядаю, значить
Надію маю все-таки якусь .
І серце, що кохає, бачить
Що діється у кожному кутку,
Що поряд відбувається й далеко
І хтось весні радіє не без сліз,
Бо здалеку-здалека знов лелеки
Надію повернуть до рідних гнізд.
Не може довго жити безнадія
У серці, наче в мертвому гнізді.
Надію серце недарма розділить
Із кимось у години непрості.
Закохані серця - всі ясновидці
І відстані ніщо для них любі
І посмішки щасливі на обличчях
Спонтанно вимальовують собі.
Спонтанно очі бачать лиш веселки
І сонячних пейзажів вітражі.
Так безтурботно пурхають метелики
Між тінями і сонцем на межі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2023
автор: Рунельо Вахейко