Орда

Лягає  час  у  борозну  життя
Під  гул  віків  і  воєн  завивання.
Планета  наша  –  космосу  дитя.
Укотре  їй  несу  своє  зізнання.
Живу  не  ‘дин  десяток  уже  літ,
Пізнала  і  добра,  і  зла  немало,
Та  не  перестаю  любити  світ
Й  ненависті  на  нього  не  тримаю.

Терпіть  не  можу  ж  дикої  орди,
Котра  прийшла  Вкраїну  поневолить.
Це  Чингісхана  й  вікінгів  плоди
Ламають  нам  і  нашим  дітям  долі.
Таке  ані  забуть,  ані  простить,
Бо  ж  стільки  цвіту  знищили  рашисти!
І  стогнуть  над  могилами  хрести:
«Орда  оця  жорстокіша  фашистів».
                                                                         22.05.2023.
Ганна  Верес  Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2023
автор: Ганна Верес