Лягає час у борозну життя
Під гул віків і воєн завивання.
Планета наша – космосу дитя.
Укотре їй несу своє зізнання.
Живу не ‘дин десяток уже літ,
Пізнала і добра, і зла немало,
Та не перестаю любити світ
Й ненависті на нього не тримаю.
Терпіть не можу ж дикої орди,
Котра прийшла Вкраїну поневолить.
Це Чингісхана й вікінгів плоди
Ламають нам і нашим дітям долі.
Таке ані забуть, ані простить,
Бо ж стільки цвіту знищили рашисти!
І стогнуть над могилами хрести:
«Орда оця жорстокіша фашистів».
22.05.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.05.2023
автор: Ганна Верес