«Ба*, скільки тут ми?
День уже чи два?
І далі треба
В темряві сидіти?»
А злі «салюти»
Мнуть старий підвал.
Б’є страх під ребра.
У тривозі – діти…
Тулила бабця
Двійко янголят,
Отцю молилась:
«Захисти невинних!
Війни позбався!
Хай моя земля
Примножить сили –
Милуй Україну!»
«Коли скінчиться
Звук сирени, ба?
Планшет без світла
Швидко мусив сісти…»
Крізь громовиці
Бабчині слова
Ніс Богу вітер:
« Порятуй дитинство...»
*розм. від «бабуся».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2023
автор: Білоозерянська Чайка