Вона трояндою була між квітів
Пелюсткою жевріла білоквіто
Лелів її легкий кохання вітер
З шипами все було так розмаїто
І степ широкий і мала поляна
Робили буревій із блискавиць
У оберті думок була жадана
Велике світло йшло з її зіниць
А він впустив її очей сіяння
У серце, душу, мозок і вуста
Від дихання до сильного бажання
Віддати хтів усе аж до перста
Як вітер овіває польову квітину
Так він кохав усе її буття
Та чи так можна вразити людину
Що висновки сильніші за пуття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2023
автор: Romeo Boiko