Наше життя - то є велике сито,
Яке просіює крізь отвори свої
Усе, що зайве, все, що пережито.
Відмете все і передасть землі.
Непотріб, мотлох, пил і артефакти -
Крізь вічка сита в безвість полетять,
Чужії люди зникнуть і контакти,
Які не в змозі ти уже тримать.
Просіє ситце і близьких, здавалось,
Бо стали вже, як в'юнчики, слизькі.
Луску, що на поверхні їх тримала,
Утратили. Рубай, такі зв' язки!
Chara Vinna
27.03.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2023
автор: Chara Vinna