Зникає ніч, край неба палає,
Веснонька з квітами сил набралась,
Та й соловейко дзвінко співає,
Зустріти ранок, всіх зазиває.
Тендітна гілочка, ледь пробилась,
Між двох, достатньо товстих стовбурів,
А спляча брунька зажурилась,
Вниз крутизна й досить глибокий рів.
А на верхівці зелен листочок,
Тремтить, розправився, тепла треба,
Зійшло вже сонечко на місточок,
В садку, із вітром мовлять дерева.
Сонячний промінь, їй вже не сниться,
Догори пнеться другий листочок,
Ледь- ледь росою спромігся вмиться,
Й повітря свіжого плин ковточок,
Спіймати хоче, щоб не загнуться.
Здаля вітрець, мов гра сопілочка,
Яблунька цвіт, скидає до землі,
Тонка, замріяна,жде гілочка,
Коли ж і я, зміцнішаю в стеблі?
Чи доля жити, бачить небосхил,
Зачарувати навколишній світ,
Чи можу я, теж мати скільки сил,
Щоб не паплюжить красу, родовід.
17.05.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984139
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2023
автор: Ніна Незламна