Літати як бусол

 «Сторож,  Батько-Час,  
     весь  сивий  і  зігнутий  
     Йшов  зі  своїм  стривоженим  псом,  
     шкандибав
     Вздовж  берега  крізь  очерет.  
     Але  він  запізнився…»
                                                                                       (В.  Н.)                    

Чорним  бусолом
Над  лісом  мрій  здичавілих
Літати,  як  снити,  літати,  як  марити
Щоночі  –  у  тьмі  земляній.  
З  імен  збудувати  хижку:
Ренесансну,  як  мрії  художника.  
Хижка-годинник  
Вказує  час  незнищенності,
Коли  після  сну  квіткового
Метелика  поцяткованого  
Називаю  братом  (ні,  не  Каїном,  
І  навіть  не  Авелем,  і  не  чорноризцем,  
І  не  братом  по  зброї,
Просто  братом  –  по  перевтіленнях).  
Літати  як  бусол  –  
Чорним  вісником  вікінгів
Чи  може  вітрилом  
Отого  корабля  Піфея,
Що  почорнів  від  мандрів
Між  скель  холодних  Ультіма  Туле.  
Літати  як  бусол  
Над  водоспадом  –  
Над  прозорими  краплями
Лишаючи  мури  позаду  –  
Замки  і  села,  вітряки  та  похмурі  вежі,
Що  росли  як  гриби  при  дорогах  готів.  
Літати  як  бусол
Над  димом,  над  полем  кольору  попелу,
Над  попелом  кольору  поля,
Над  згарищем,
Над  Еріданом-рікою,  
Де  рибалки-гностики  тенетами  ночі
Ловлять  форель  зозулясту  пам’яті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2023
автор: Артур Сіренко