Через гори, через доли,
Я думками йду додому:
До своєї України,
Що душі і серцю мила...
Вже давно живу у сина,
Та, на жаль, тут все ж чужина,
Хоч і гарно, і не сумно,
В Україну линуть думи...
Там село моє і місто,
Моя хата, в ній не тісно,
Мої друзі й моя школа,
Не забуду їх ніколи...
Там у мене вірні друзі,
І сусіди мої любі,
Школи, вулиці і хати,
Вчителі і тихі шати...
Я прошу голубку сиву:
Дай мені, рідненька, крила,
Полечу я знов до хати,
Спокій я буду там мати...
Мені в сина гарно жити,
Та готова я летіти:
У свою рідну країну,
Бо без неї я загину...
Боже мій, я у тривозі,
Помогти вже я не взмозі:
І ні людям, ні країні,
Бо ж нема вже в мене сили...
Тут дивлюся всі новини,
Й про мою рідну країну,
Про війну і негаразди,
І молюсь щоб не назавжди...
Вірю, що прийде ще час,
Повернуся жить назад,
В свою любу Україну,
В українськую родину!!!
Через гори, через доли,
Думки линуть знов додому,
До найкращої країни,
Як до матінки й родини...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2023
автор: геометрія