романс
Твій мудрий погляд, злата осінь,
Несе мене крізь дні і сни,
Твої уста, медові й досі –
Всміхнися, Боже борони...
Тебе в вітрах і прохолоді,
У закутках душі, прощав;
Моливсь твоїй прекрасній вроді,
Бо душу лляла у дощах...
Така принадна й недосяжна,
І балакуча й мовчазна –
Не скраде шаль жовто-багряна
Чар, що туманять без вина...
О, діва осінь незрівнянна,
В уяві вже домалював
Твоє злітаюче кохання,
Що в жилах подихом заграв.
То ж хай приземлення розтане,
Твій погляд милий вознесе,
Як жовтий лист крізь білий танок.
Любов вкраплю в твоє есе...
7 листопада 2008р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984254
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2023
автор: Променистий менестрель