*****
Ти не нарікай на те,
Що життя, мов, непросте,
Що воно лише сміється
Над тобою, не вдається
Жити, як хотів би ти,
Цілей всіх в нім досягти,
Всі здійснити світлі мрії,
Сподівання та надії;
А борися, не здавайся,
До конкретних дій вдавайся,
Враз позбувшися страху
І зневіри на шляху
Тим, що ти до них торуєш,
Тим, яким до них прямуєш
У своїм житті щодня,
Вміння, навики, знання
Здобуваючи щоразу,
Застосовуючи зразу
В час, коли це необхідно,
Та не будь-як, а лиш гідно,
Так, як треба, так, як слід,
Щоби розтопити лід
Тих проблем, що виникають,
Шлях до цілей закривають,
Щоб до них ніколи ти
Вже не міг в житті дійти.
Та, якщо все ж докладаєш
Всіх зусиль, що тільки маєш,
З часом вирішиш ти їх
І до цілей, мрій своїх,
Що попереду ти ставиш,
І до тих, що ще поставиш,
Не лише в своїх думках
Чи у мріях, чи у снах,
А, скажу тобі по правді,
Дійдеш наяву, насправді,
Щоб солодкий смак життя
Ти відчув весь до пуття
Усіма пак почуттями,
Що вирують до нестями,
Мов вогонь, в тобі щомить,
Щоб щасливо в світі жить;
Бо всі ми на світ з’явились
У минулім, народились:
Ти, вона і він, і я –
Цілая людська сім’я,
Щоби жити не в напасті,
А лише у світлім щасті.
Та, щоб всім нам в щасті жить,
Слід його нам заробить,
Тобто не байдикувати,
А старанно працювати,
Та не нині лиш – завжди,
Щоби і ноги біди
В нас ніколи не бувало,
Щоб лихе все нас минало,
Щоб для нього стали ми
Невидимими людьми,
Що для нього не існують,
Що до щастя лиш прямують,
Щоб із ним лиш кожну мить
Часу в цьому світі жить.
Євген Ковальчук, 13. 07. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2023
автор: Євген Ковальчук