Ми не стали ховати порожню труну,
Ми у списках на обмін шукали.
Ми покликали Бога в квартиру тісну -
І замкнули, і не відпускали.
Ми роздерли себе на зразки ДНК,
Ми вдивлялися у полонених:
Ніби очі знайомі і схожа рука,
Кров на пікселях, вічно-зелених.
Ми зі смертю побігли тяжкий марафон,
Ми із пекла тебе виривали.
Ми в раю залишали провсяк телефон,
Та з надії пилинки здували.
А сьогодні почули раптовий дзвінок:
То не з неба - з кордону, і мати
Підхопилася й крикнула: "Хто це? Синок!"
І життя повернулось до хати.
І Господь посміхнувся та в небо злетів.
"Я живий. Зараз обмін. Чекайте..."
А до когось сини прибули на щиті:
Розпишіться, візьміть, поховайте...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2023
автор: Orlovsky