Думки, як лабіринти долі.
Щодня із прагненням до волі.
Ми уклоняючись тополі.
Про рідних згадуєм в неволі.
Щодня, і крізь очі червоні
Герої від спраги, в полоні
Набирають воду, в долоні
Вмиваючи сльози солоні,
А мати благає сьогодні,
В молитві всі сили господні.
Тримати за крок до безодні,
Бо наші герої народні.
© Teodor Fanger
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2023
автор: Teodor Fanger