Колись ми грались у війну,
Тримали зброю дерев'яну,
Тягли солдатиків в труну,
І десь ховали за бур'яном.
Колись життя було простим
(Дитинство бігало дворами),
Волосся - довгим і густим,
Велосипед летів без рами.
Колись ми бачили старих,
Але красивих ветеранів.
Уже нема нікого з них,
Пожовкли спогади останні...
Тепер ми їдемо на схід,
В руках - холодні автомати.
Господь веде нас, наче гід.
Він - командир, і батько, й мати.
Тепер усе таке складне,
Життя розсипалося пазлом,
І люди просять про одне:
Аби побуть з сім'єю разом.
Ми досі сильні й молоді,
Але самі вже ветерани.
Не кинь нас, Господи, в біді,
Перетвори на шрами рани...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2023
автор: Orlovsky