-Був я вчора в галереї,
Розглядав картини,-
Розказував кум Валерій
Кумові Мартину.
-Були гарні і не дуже…
Кругом люди бродять,
Ці шедеври розглядають,
Диспути проводять.
Бачу: юрба зібралася,
Всі - наче завмерли…
Я подумав: -Що за диво
Всіх сюди приперло?
Витріщились, як блондинка
На новеньку ’’Хонду’’,
Виявилось: всіх цікавить
Усмішка Джоконди.
Розглядають зблизька, збоку,
Потім десь відходять,
Милуються, і з портрета
Всі очей не зводять.
Я теж стояв і дивився…
На що час свій трачу?
Все буденне і знайоме –
Щодня таке бачу.
Посміхається так само
Моя жінка Міла,
Коли я її питаю,
Куди гроші діла.
А усмішка її мами
Щось таке ховає,
Там не те, що прості люди –
Сам Бог не узнає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2023
автор: Катерина Собова