Як же пахне медово калина,
Стоячи серед трав у лужку.
Заквітчалась у цвіт, мов дівчина,
Що іде під вінець у вінку.
І розчісує вітер їй коси,
Сонце лагідно світить з гори.
Зійшли з квітів вже вранішні роси -
Діамантовий блиск до пори.
По житті все в постійному русі
І краса перемінна завжди.
Тільки душі - вони невмирущі,
Ту красу, як не є, - не згуби.
Пронеси її з честю - по силі,
Бо Господь всім по силі дає.
Хоч бувають хвилини в безсиллі -
Та друг вчасно підставить плече.
Ну, а недруг, йому теж віддасться
За насмішку, лукавство і зло.
Впусти в душу любов, як причастя,
Білим цвітом хай буде в ній тло.
28.05.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984563
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2023
автор: Валентина Ланевич