Бджолиний альт співає оду літу,
На розпашілих зброджених медах,
Немов пастух глядить отару ситу,
Яблуння у замріяних світах.
Де тонка цвіту грань, межа бажання,
Коли краси невизначено час,
Розмиру суєта, життя чекання,
Короткі, звиклі погляди як пас.
Переливає вроду сіра пташка,
Обдзю́бує міжвіттям сонця лік,
Утомлених очей жевріє ласка,
Повніє кетяг змирених повік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2023
автор: Валерій Лазор