Подаруй же подаруй
Друг-життя метелиця
Ключ, щоб зміг я знять узду
Із сердець – їм звестися б.
Зрозумілим стать для всіх
Щирістю відвертою,
Позабути сум, а сміх
В радість ту безсмертную
Обернути й в сенс зійти
До пісень гармонії
І по колу тут пройтись,
Танцю в гегемонії.
Доторкнися сторони,
Друг-життя метелиця
Молодецької струни,
В настрій хай обернеться...
Широчінь земну обнять,
Долею залітною,
Лиш на мить траву прим’ять
Спритністю незвичною...
Був, чи ні, якби ж те знать –
В цих краях все змінюючих?
Буду,...ні, це споминать?
Множив, ні –
я віруючих?
07.03.2005р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984658
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2023
автор: Променистий менестрель