Під таємні служіння вітрів,
Сповідається травень одквітлий
До прийдешнього, чинного літа,
В ньому стільки зосталося світла,
Зав'язалось чимало плодів.
Чи простить йому літо гріхи:
За збитошну грозу, пустоцвіти?
"Він охочий ще й досі хмеліти" -
В тремі шепчуть оновлені віти, -
"Розійшлися із червнем шляхи."
Опустилась навколішки ніч,
Руки зводить до хмари-монашки,
Дня не бачила - як же їй важко -
Зорі їй за квітучі ромашки,
Між планетних сіяючих свіч.
Грім здригає небесних святинь,
Вийшов місяць із келії тихо,
Засмутився - від блискавок лихо.
Хлюпнув дощ благодатний: "На втіху
Ти зробив те, що зміг - відпочинь!"
P.S. Моя світлина 25.05.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984680
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2023
автор: Lana P.