Коли відчуєш, мила, втому

Коли  відчуєш,  мила,  втому
Від  болю,  що  завдав  цей  світ,
Я  на  руках  Тебе  додому
Нестиму.  Опадає  цвіт
Із  яблунь  -  йде  весна  да  літа.
Як  ми  прийшли  дорогами  життя,
Щоб  ніжно  одне  одного  любити...
Назад  уже  немає  вороття!
З  Тобою  звісно  ми  не  ідеальні,
Навіщо  той  химерний  ідеал?!
Ми  тільки  причаститися  коханням,
Що  нам  обом  Господь  подарував.
Нам  просто  залишається  радіти,
Щоденно  щастя  зберігати  наше.
Розлуку  у  довірі  пережити
І  випити  до  дна  терпіння  чашу.
Тоді  лиш  сонце  зустрічі  засяє,
Коли  дозріє  в  душах  та  любов,
Що  свого  у  стосунках  не  шукає,
А  лиш  дає  підтримку  знов  і  знов.
Коли  поради  -  рішенню  основа,
І  погляди  замінюють  слова.
Коли  зникає  у  обіймах  втома,
Як  на  плече  схилилась  голова.
Коли  взаємність  звикли  цінувати,
І  просто  не  зважаємо  на  час...
І  тільки  Богу  хочеться  сказати:
"Спасибі  Отче,  що  подбав  про  нас!"

18.05.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2023
автор: Finist