Доля кидає виклик,
Доля грається із почуттями...
Доля змінює сутність,
Доля йде поміж нами...
І в лабіринтах ховаючись,
Розвіюється вітром у полі...
І десь тихо задумавшись,
Ділить людей і ролі...
Весь світ -- театр, а ми у нім --
Просто актори... Ми граємо
Свій спектакль... На ноті
Мажорній чи може мінорній...
І тихо плине човен....
Він щастя долі повен...
І ти -- самотній, часом закоханий,
Ти на роздоріжжі....А може і ні...
Це просто гра....
І котра серія йде серіалу...
І ти -- один, і я -- одна....
І тиша довкола... Без пафосу...
Ти-- просто такий як є...
Ти -- не граєш, не кривиш душею...
Життя іде...Тінь пливе...І ми ідемо за нею...
У зеркалі інше обличчі,
У книзі інша сутність....
Все решта -- маленькі дрібниці...
А доля --- це просто вимір і самобутність....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2023
автор: Мирослава Савелій