Мала, не сплю. Вже котру ніч сирени
Пронизують підвранішню пітьму.
Лежу у ліжку, наче навіжений
В думках про тебе. Ти скажи, чому
Інтрига долі нас звела раптово?
Де ти раніш була? І де я був?
Чому? – В думках одне питальне слово,
Та відповідь я досі не почув.
Ми не разом цю ніч, але ти поруч
Ще досі смак твій на моїх вустах,
І дотики мої про все говорять,
Які ще досі на твоїх руках.
Не хочу сну! І ти не спиш, я знаю,
А запах мій нагадує весь час,
Як я живу тобою і кохаю…
Під звук сирен ми мріємо про нас.
© Олександр Попроцький
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2023
автор: Oleksandr Poprotskyy