Ніхто не хоче старості,
Бо від неї нема жодних ліків.
Час іде невмолимо,
Ведучи кожного з нас,
Впевнено до фінішу.
І альтернативи
цьому нема.
Хіба що померти
У молодшому,
Чи навіть молодому віці.
Але довше, завжди краще,
Навіть з негараздами,
Хворобами, непевним щастям.
Тож дякуймо Богу,
Що відвів наше життя
Від народження
На найдовшу відстань.
Навіть тоді, коли
Треба шкультигати,
Помагаючи собі палицею.
(Верлібр)
16 лютого 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984794
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2023
автор: Володимир Кепич