Лягай, поспи, поки ракета
ще не поцілила у дім,
забулася у сні планета,
із вікон не клубиться дим.
Але наразі це недовго
вже палець тисне кнопку – «Пуск» –
вищить повітряна тривога,
зашкалює за двісті пульс…
…роздує ранок попелище,
у перший літній день – зима,
була жаска ракетна хвища
і двох дітей уже нема.
Можливо вислів мій жорстокий,
але, я знаю, не для всіх
у цей розділений неспокій –
вбивати росіян не гріх.
01.06.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984893
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2023
автор: Микола Соболь