Так важко на душі аж до оскоми

Стинає  серце  молоточком  пульс
Чи  це  від  літ,  чи  вікової  втоми,
А  може  просто  хтось  отут  загруз,
На    проміжку  життєвої  дороги?

Душевна  самота  тягнула  віз,
Та  луснули  натягнуті  тривоги
І  виріс  на  пустій  дорозі  ліс.
Ліс  небажань,  зневіри  і  облоги.

Непрохідний,  безлюдний    і  чужий…
Нема  ні  сил,  ні  віри,  ні  надії…
Щоб  ліс  рубати  мало  лиш  сокир...
Потрібно  мати  у  душі  Месію.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2023
автор: Neteka