А світ завжди мав би бути добрим
До квіточок, які ростуть у ньому,
І бавити їх щиро і невтомно,
А не страхати валуванням грому,
Вогнем не блискати на них зненацька,
Не посипати градом: бо тендітні
Ці квіточки. І то велика праця —
Зростити їх, та ще й на лютім вітрі.
Бо гинуть квіти, як не гріє сонце,
Нема веселки і немає щастя,
І сохнуть, наче ллється в душу оцет,
Байдужість укриває серце настом...
P.s.
Полийте квіточку в садку чужому
І ту, що пересаджена війною.
Проситиму усіх я знову й знову:
Полийте квітку ніжністю й любов'ю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984942
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2023
автор: Яніта Владович