Вона сум свій в куточок ховає,
В той де й досі ще віник стоїть,
Вона й досі гостей виглядає,
Та ніхто вже сюди не спішить.
У куточку села загубилась
І стоїть сиротою вона,
Та хатинка ,старенька но мила,
Без турботи про себе сумна.
Заросла вже травою стежинка,
Вже й обсипався трохи поріг,
Та під вечір у вікнах хатинки
Та душа що живе в ній горить.
У куточку села загубилась
І стоїть сиротою вона,
Та хатинка ,старенька но мила,
Без турботи про себе сумна.
Вікна-очі притрушені пилом,
Брови-стріхи набряклі висять,
Двері, що вже життя підкосило,
Ні для кого тепер не риплять.
У куточку села загубилась
І стоїть сиротою вона,
Та хатинка ,старенька но мила,
Без турботи про себе сумна.
Стіни в зморшки печалі покриті,
В дах вплелася давно сивина,
Та в траві ще цвітуть різні квіти
Яким завжди раділа вона.
У куточку села загубилась
І стоїть сиротою вона,
Та хатинка ,старенька но мила,
Без турботи про себе сумна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2023
автор: Малиновый Рай