Ідеш і бачиш сон ліричний,
Ідеш ти вільно, феєрично,
Неначе Вавилона цар;
Та ти, деннице, не загинеш,
І ні прокльони, ні провини
Не забруднили твоїх чар.
І тільки шрам під оком правим,
Як зрадник янгольський, криваво
Нагадує в тобі земне.
Та щось у ньому і небесне,
У ньому теплий подих весни,
Але й зимовий вітер дме.
Пощо ця дивна суперечність
Твою порушує статечність
Та спокушає на думки?
Навіщо янголу пошкода,
Що всю його спокійну вроду
Неодностайністю плямить?
О божа сило земнородна,
У золотих тоненьких бровах
І в зелені твоїх очей
Я бачу згадку про страждання,
Про біль і про тяжкі зітхання,
Та про нещастя злого день.
Природа, видко, на усьому,
Що зі свого родила лона,
Поставила й своє тавро,
Аби нагадувати дітям
Про те, що навіть райські квіти
Буденне обіймає тло.
Та ні; такі думки непевні,
Не душать ангелів пустельні
Чи гір засніжених вітри,
Не в цьому задум є всесвітній,
Аби нагадувати злидні
На кроці кожному красі.
Вона дарує нам відраду
У недосяжних зір плеядах
І у краплиночках роси,
Що вийшло все з її простору,
Нехай то звір чи тихі води,
Чи навіть квіти навесні;
Вона показує людині
Неперевершеність творіння,
Яке зі звичного пішло,
Аби небес краси сягнути,
Порвати межі всі та пута,
Створити бога самого –
І небувалий образ гордий,
Життям посічений жорстоким,
Мені такий секрет одкрив
Посеред звичної години
І без хорів небесних співу,
І без аскез важких років.
Нехай же бачу я й надалі
У звичному красу й принаду,
Надію, радість, янголів,
А ти, деннице Вавилона,
Знайди безсмертя не на троні,
Та у поетовім вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2023
автор: Деконструктор Пепа