українки –
космічного роду жінки:
стрічки-вінки,
вишиті сорочки,
по́шивки і рушники –
і на вишивках – усуціль квітки
і старенькі бабусі –
їм онуки
засиляють заполоч у голки –
служать Красі
і дивується світ, що нині
у знов ордою понищеній Україні
до руїн, де й цеглини
не залишилось на цеглині,
як лелеки,
вертають до рідних домівок жінки,
українки,
і розбивають насамперед квітники –
сіють і садять квітки…
і квітнуть на згарищах півники,
троянди-півонії-за́цвіти-паністки,
айстри-цинії-чорнобривчики…
з акацій білих,
обпалених-обгорілих,
капають на обвуглені стіни меди –
на Перемогу нашу
і на Славу Твою, Господи
...українки -
воїтельки
зі зброєю і в шоло́мах
і берегині вдома...
02.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2023
автор: Валя Савелюк