Прости за сум, що терпиш,
Моя душа зривається у вир
Якщо спокуту вершиш,
То просиш прощення та мир.
Коли закінчаться страждання,
В полон захопить серце, байдужа пустота,
І знову, як від рання,
почнеш життя, як фенікс, із чистого листа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2023
автор: Ігор Жорж