Прийшов внук наш із садка.Перший день. Не жарти!
Ну і як там? Кашку їв? Чи водити варто?
Чи ти з кимсь там подружився? Можеш їх назвати?
З Петриком, Мишком, Тарасом і ... забув... салатом!
Я на діда подивилась: мати Василева!
Внук салата має в друзях! Оце то проблема!
Зразу я на телефона, аж трясуться руки
- Альо! Лікарка?! Альона?! Рятуйте нам внука!
Прошу пані, люди кажуть ви психолог файний!
З внуком нашим щось не так! Прийом буде тайний?
Він салата кличе другом...То все стрес і нерви!
Не давай в садок, казала. А вони заперли!
Прийдем. В п'ятницю по шостій. Може не зашкодить
Я слаба, ламає кості... Ще в садок походить?
Вчора внука я привела у садочок зрання.
Виховательку спитала щось про виховання...
Якось речення старалась завуалювати.
Делікатно про проблему хтіла розказати.
Вихователька здивовано лип мені у очі:
- Та ви що?! Ваш дуже файний і кмітливий хлопчик!
Подружився зі всіма. Та не зміг згадати
Ім'я Цезаря Петренка, то назвав салатом!
Валентина Дацко /Урода 02/06/2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2023
автор: Гонорова пані