Поки́ не стихне серця стук,
Своїх не покладай ти рук
У праці, часто нелегкій,
Щоб досягнути цілі, мрій,
Яких без неї досягти,
Хай як того хотів би ти,
Не зможеш в світі цім повік.
Лиш скоротаєш весь свій вік,
Надіючись на те дарма.
Не буде так. Дурних нема.
Лиш працею зумієш ти
Дійти до власної мети,
Її утілити в життя,
Щоб світле мав ти майбуття,
До нього ідучи щодня,
Уміння, навики, знання
Отримуючи і всіх їх,
Аби і цілей, й мрій своїх
В житті насправді досягти,
Враз застосовувати. Ти,
Я певен, зможеш. Лиш не стій,
А йди і до конкретних дій
Вдавайся, дій отих, які
В життєві миті преважкі
Тебе піднімуть, піднесуть
І сили духу нададуть,
Щоб ти усі їх подолав
І більш ніколи вже не мав
Їх на шляху свого життя
В ім'я ясно́го майбуття.
Євген Ковальчук, 25. 07. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2023
автор: Євген Ковальчук