Ой, мене ти, пісне, не зневаж.
Серденько моє сумне розваж
І, неначе буйний буревій,
Тужні почуття у нім розвій
Музикою тою, що в ту мить
Так несказанно чарівливо звучить
Зі словами, що злітають враз
З нею з уст людських щораз,
В час, коли лунати почина
Музика напрочуд чарівна
Зі словами, що глибоку суть
У собі для нас усіх несуть,
Зі словами, з'єднаних в віршí,
Щоб сприймати розуму й душі
Їх було і легше, і зручніш.
В них вони звучать же гармоніш.
Люба пісне, ти не тихни, ні,
Навіть і тоді, коли в мені:
В голові, мов пишнії квітки,
Квітнуть дивовижнії думки,
В серці світлі почуття живуть,
Що осяюють життєву путь.
Мила пісне, не стихай, лунай,
Їх живи, їм сили додавай,
Щоб не гасли, наче та свіча,
В час, коли із них хтось зустріча
Раптом перешкоди на путі,
Може, навіть зовсім непрості,
Щоб долали їх вони навік,
Доки не закінчиться мій вік.
Євген Ковальчук, 26. 07. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2023
автор: Євген Ковальчук