-Мамочко, біда у мене!-
Кричить в трубку доня Галка,-
Зовсім вже мене дістала
Ця Миколина рибалка!
Вудки взяв, подався зранку,
Вже півдня - його немає…
Думаю, завів коханку
І десь в лозах розважає.
Я підозрюю, що в Рози
Зупинився, або в Тані,
На мої дзвінки й підозри –
Нуль уваги і мовчання.
Може, він не на рибалці,
А гуляє десь у барі?
Як ті мухи, біля нього
В’ються всякі Олі, Варі…
А він любить ці моменти,
Вся душа його співає,
Роздає всім компліменти,
А про мене забуває.
Собі місця не знаходжу,
В мене нерви не в порядку,
Уявляю, як коханці
Він дарує шоколадку.
-Доню, цим не переймайся,
І в здогадках не томися,
Може, десь він зазівався,
Впав у воду і втопився,
Ти таке науявляла,
Що мені аж страшно стало,
На обід іди до мене –
Маю добрий борщ і сало.
А Миколу чорт не візьме:
Якщо не судилось вмерти,
То додому він прилізе,
Бо захоче спати й жерти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2023
автор: Катерина Собова