пилок вохристий посипає гладь
туманить дзеркало, щоб небо не дивилось
йому ж бо наші біди не болять
йому байдужа лють людська безсила
а що торкає крижану блакить?
що ріже променем її небесну душу?
що в ній так гаряче палахкотить?
любов і сонце - цінності нерушні
лиш їм скорились холод і печаль…
любові жар і світла дар незгасний
лікують рани і пекучий жаль
щоб ми могли повірити у щастя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2023
автор: Ulcus