Сонце сідає в приморському місті -
ціла подія. Вулички древні немовби в намисті
з людей. Віє
моря дарами з коноб та лавандою
із сувенірних крамничок.
Я відчуваю озноб, немовби з відкритих капличок
духи старих венеційців
дмухають, аби мене відігнати.
Книги в книгарнях позамикали за ґрати,
тож я виходжу до моря і чую єдиних
притомних створінь в цьому натовпі - чайок.
Чайки у розпачі, чайок не помічають.
Вереск як фон лише для фотографій,
знятих на телефони.
Сім'ї, коханці із псами, карафки вина -
а я зі своїми рюмсами
йду в інший бік - той, що без заходу сонця.
Вдома війна.
04.06.2023
Задар
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2023
автор: Wiggily