…і стало тихо. Так минула ніч.
Хвости комет сприймаю за ракети.
Лети, мій друже вітру, навсібіч
допоки ще розмиті силуети,
допоки сонце променем своїм
нам не відкрило все жахіття ночі
і стелиться густим туманом дим
й душа із тіла відлетіти хоче.
Хай буде день. О, Господи, єси…
даруй нам людям нерозумним розум
і поки ми при пам’яті спроси,
бо прийде час і ми у тебе спросим.
04.06.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2023
автор: Микола Соболь