Скована волею

                                               [i]Навіть  заслухані  бувають  непочутими...[/i]

Вона  його  слухала  днями  й  поночі,
Розмови  затяжливо  бігли  вперед.
Усім  нам  потрібно,  щоб  слухали  очі,
Коли  відтісняють  від  тиші  мольберт...

Вона  не  зітхала.  Без  болю  і  крику
Сипала  вдавану  пісню  мовчань.
Він  не  навчився  і  ранив  утіху...
Між  ними  стояло  безмежжя  вагань.

Аби  зупинився  й  почув  її  серце,
В  якому  вмирала  суха  простота.
Душа  її,  світле,  глибинне  озерце,
Йому  не  під  силу,..немов  каяття...

І  ось  вона  в  ролі  німої  слухачки,
Знімає  із  себе  жилаву  росу.
Він  знову  говорить  із  духом  морячки,
Що  ніжно  вплітає  у  вітер  імлу...
                                                       01.06.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2023
автор: Сара Ґоллард