Мережкою цвіте матусі личко
І втомою лягає на плече.
Вона ж у сні синочка часто кличе.
Буває, що й під серцем запече.
Заклякнувши у довгому чеканні,
Дзвінка від сина жде вона з війни.
Живу надію у душі плекає,
Що із синочком стрінуться вони.
Молитву шле вона до Бога щиру,
Аби живий синок її вернувсь,
Хоч розуміє: там він задля миру,
І в тиші проклинає знов війну.
Синок її тепер Бахмут боронить.
Молитва мами завжди поряд з ним.
Руїни і дерева скрізь… без крони…
Горить земля у полум’ї війни…
Він мамину молитву пам’ятає,
Вона його надійний оберіг,
Котрий вночі з ним і коли світає,
Він приведе й на батьківський поріг.
20.05.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985195
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2023
автор: Ганна Верес