Я люблю зеленолисті дерева
Немов під парасолькою стою.
Милуюсь, цим світом, як королева
Про крапельку дощу, Бога молю.
Я закохана у стрункі ясени...
Духм'яну липу в цвіті розмаю.
У клена ,що сяє сузірям весни
Соловейка спів в зеленім гаю.
Я йду на поклін до старого дуба
Що тримає дух - небо на плечах.
Тут у пахощах руж пташечка люба
Цілунком літа осяює шлях.
Я присяду на гілочку, як пташка
Під листям кленовим відпочину.
Побачу, як цвіте квітка ромашка
Намалюю пейзажну картину.
Дивлюсь із верховіття на долину,
Як в траві два голуби воркують.
Діждались літечка в похожу днину
Стрибають від щастя і танцюють.
Полетіли до води до фонтана,
Щоб від спраги водиці напитись.
То полетять до джерела, до крана
Купаються тут ,щоб освіжитись.
Я хочу спіймати голуба миру
Щоб сів на долоні хлібця поїв
А я йому відкрию душу щиро
Розкажу казочку із своїх снів
Поспішаю туди на острів щастя,
Де стоять на пристані кораблі.
І приймаю божий день, як причастя
Дякую Богу ,що на цій землі.
Набираю сил в матінки природи
Під сонечком літа засмагаю.
Я черпаю в душу мить насолоди
немов пташечка світу співаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2023
автор: Чайківчанка