Чому жорстокості у світі цім багато?
Чому не можна доброті тут панувати?
Чому хтось мусить по ночам ридати ,
А в день веселу маску одягати?
Чому одні глузують з інших?
Чому хтось думає ,що краще ?
Чому лиш є у когось в мріях ,
У безнадіях всепропащих,
Що зміниться хоч хтось ,хто був глумливим,
У кого є в очах противна заздрість
І ненависність ,що прозорим пилом
Вкриває всіх ,здіймає палкість .
Чому хтось думає ,що ті дурні насмішки
Якимось чином зроблять його краще
І почуття хоч крапельки провини
У нього згинуло давно уже пропаще .
Чому хтось заздрить і говорить в очі
Одну брехню ,яку його язик плете,
А за спиною ,як змія якоїсь ночі
Отруту боляче у тебе увільє .
Чому хтось часто проклинає долю,
Яку йому сам Бог послав .
Він вдячний мусить бути ,хоч за волю,
Бо це безцінний дар ,який він мав.
Чому у світі так багато воєн ?
Війна це ж море сліз й страждань.
Це покалічені назавжди долі
Колись життю щасливих громадян.
"Чому" це слово ,що бентежить
І можна ставити по тисячу питань ,
Але ж повинна бути їх доречність
І відповіді прагнення шукать .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2023
автор: Середенко Вікторія